Формування і розвиток умінь і навичок діалогічного мовлення на початковому етапі вивчення англійської мови
Діалог – це процес спілкування двох або більше
співбесідників-партнерів, тому в рамках одного мовного акту кожен з учасників
по черзі виступає в якості слухача і співрозмовника. Діалогічну мову не можна
спланувати, «запрограмувати», оскільки мовна поведінка одного партнера залежить
від мовної поведінки іншого.
Діалогічна мова значно менше розвинута,
ніж монологічна, оскільки в умовах природного спілкування вона заповнюється
спільністю ситуації, спільним досвідом співбесідників. Ці обставини посилюють
труднощі розуміння співрозмовника під час діалогу іноземною мовою. Проте в
процесі розуміння діалогічної мови присутні й чинники, які полегшують ситуацію,
- передбаченість реакцій на основі знання співрозмовника й спільності ситуації,
можливість спертися в процесі розуміння на міміку та артикуляцію партнера.
Навчання спілкуватися іноземною мовою
відбувається на початковому етапі її вивчення. Існують різні підходи до
навчання діалогічного мовлення (ДМ), з яких можна виділити два основних:
І – «зверху вниз» -
навчання ДМ розпочинається зі слухання діалогу-зразка з його наступним
варіюванням, а згодом і створенням власних діалогів в аналогічних ситуаціях
спілкування;
ІІ – «знизу вверх» -
передбачає шлях від засвоєння спочатку елементів діалогу (реплік ДЄ) до самостійної
побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації,
що не виключає прослуховування діалогів-зразків.
Діалог пов'язаний із низкою вмінь, що
забезпечують хід бесіди. Важливим є стимулювання співрозмовника до висловлювання.
Стимулом для бесіди може бути:
·
Запитання,
наприклад: Where
are
you
going?
Can you play football or
hockey?
·
Твердження, наприклад: I’m going home, яке може викликати різну реакцію;
·
Прохання,
пропозиція, наприклад: Help
me,
please.
Will you open the window?
Не
менше значення має реагування на мовний стимул. Навчання реплікування можна вважати підготовчим або нульовим етапом
формування навичок та вмінь ДМ учнів. На цьому етапі виконуються
рецептивно-репродуктивні та репродуктивні умовно-комунікативні вправи на
імітацію (1), підстановку (2), відповіді на запитання, повідомлення інформації
тощо.
(1) T: I’m
interested in opera and ballet.
P1: I’m interested in opera and ballet too.
(2) T: I’m
interested in tragedy.
P2: I’m
interested in musical comedy.
Репліка-стимул і репліка-реакція складають діалогічну єдність. Найбільш поширеними
є чотири типи діалогічної єдності:
·
Запитання – твердження
-
Are you going home?
-
No, I’m going shopping.
·
Запитання – запитання
-
Are you going home?
-
Why do you ask me?
·
Твердження – твердження
-
I’m going home.
-
So am I.
·
Твердження – запитання
-
I’m going home.
-
Why are you going home?
У молодших класах відпрацьовується легкий початок розмови
– запитання або спонукання.
Коли учні засвоять репліку-реакцію та ініціативну репліку
певної ДЄ, можна переходити до першого етапу формування навичок і
вмінь ДМ – оволодіння певними ДЄ. На цьому етапі використовуються
рецептивно-продуктивні умовно-комунікативні вправи з обміну репліками.
Учасниками спілкування є самі учні, тобто робота учнів у парах, а вчитель лише
дає їм певне комунікативне завдання. Роботу в парах слід інтенсифікувати за
рахунок одночасної роботи всіх учнів на місцях та в русі, використовуючи такі
прийоми, як «карусель», «рухомі шеренги» тощо.
P1: I’m interested in opera and ballet.
P2: And I’m interested in folk music.
Одиницею вивчення діалогу може бути не лише діалогічна
єдність, але й цілий короткий
діалог-зразок, що складається з декількох діалогічних єдностей. Робота з
ним відбувається у три етапи:
1. Сприйняття й розуміння
2. Відтворення (просте і з модифікацією)
3. Використання його в нових ситуаціях
Розучування короткого діалогу краще
починати із слухового сприйняття. Тоді перше, найяскравіше враження буде
хорошою основою для засвоєння звукової форми єдності; розвивається слухова
пам'ять, що теж дуже важливо для діалогу.
Відтворення навіть короткого діалогу не
повинно мати форму байдужого промовляння заученого. Прагнучи наблизити вправу до
умов реального спілкування, учитель описує вербально або показує на картинці
ситуацію, коли може виникнути такий діалог. Учні повинні уявити себе дійовими
особами і діяти в стилі своїх персонажів, інсценуючи діалог.
Таке вміння, як розгортання репліки-відповіді для
надання висловам характеру бесіди, також є важливим у процесі утворення
діалогу.
Ці вміння формуються в учнів під час
навчання говоріння англійською мовою на початковому етапі. На початковому етапі
діалогічна форма спілкування передбачає формування вміння вітати співрозмовника
та відповідати на вітання, як це роблять носії англійської мови; ввічливо
попрощатись; представити когось комусь; виразити згоду й незгоду щось зробити;
привітати зі святом, днем народження, Новим роком; висловити співчуття,
радість, захват, незадоволення, вибачитися.
Мовна зарядка
Багаторічна практика навчання іноземної
мови дозволяє зробити висновок: початок уроку є одним із його важливих етапів,
адже успіх залежить в значній мірі саме від нього. Завдання вчителя на цьому
етапі - одразу ввести учнів у атмосферу
іноземної мови, замінивши формальний організаційний момент мовною зарядкою у
формі діалогу. При цьому виключається штучність і неприродність висловлювань
учнів, їхнє мовлення наближається до природнього.
Регулярне, цілеспрямоване проведення
мовної зарядки дозволяє:
-
Повторити й
засвоїти лексику, пов’язану з календарем, шкільним життям, погодою;
-
Закріпити в пам’яті
школярів граматичні структури і мовні зразки;
-
Краще оволодіти
навичками діалогічного мовлення, умінням правильно ставити загальні та
спеціальні запитання, лаконічно і швидко формулювати відповіді.
Використання ігор
Для того, щоб навчання реагування не було
формальним і мало комунікативну спрямованість, учитель може використовувати
різноманітні ігри.
Гра
«Пінг-понг»
(навчає учнів швидкому реагуванню на стимулюючі
запитання)
-
Do
you like to play badminton?
-
Yes,
I do.
-
Can
you play it well?
-
Yes,
I can.
-
Did
you play it in summer?
-
Yes,
I did.
-
Is
it difficult to play it?
-
No,
it isn’t.
-
Will
you teach me to play it?
-
Yes,
it’s my pleasure.
Гра
проводиться у швидкому темпі. Учитель починає її, потім передає свою функцію
дітям. Ця гра дозволить попередити і виключити типові помилки типу:
-
Do
you like to skate?
-
Yes,
it is. (Yes, I do.)
Гра
«Угадай»
Наприклад, потрібно відгадати, де був
Петро в неділю:
T: Where was
Pete on Sunday?
P1: At the zoo.
P2: In the park.
P3: At the
cinema.
Той, хто відгадує, стає ведучим і пропонує
своє запитання.
Варіантом цієї гри може бути відгадування
малюнка у конверті, чи захованої речі.
Гра
«Віночок з імен»
Ця гра дозволяє досягти кількох цілей:
вивчити іншомовні імена та прізвища, тренувати слухову пам'ять, закріпити
мовленнєві зразки, які вживаються при знайомстві.
Учитель роздає учням картки з іншомовними
іменами, а одну бере собі. Учні запам’ятовують ці імена. Далі всі сідають в
коло. Учитель відрекомендовується, називаючи своє нове ім’я: My name is Betty Smith. Учень, що
сидить зліва, говорить: This
is Betty Smith, and I am Bob Robinson. У
такий спосіб кожен учень називає імена всіх, хто сидить праворуч від нього, а
потім своє ім’я. Учень, чиє ім’я забули, встає і називає себе.
Список
використаної літератури:
1. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних
закладах: Підручник. Вид.2-е/ Кол. авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. –
К.:Ленвіт, 2002. – с.146-167.
2. Системи вправ у діалогічній мові/ М. Хорсун // Англійська
мова та культура - №15 (543), 2011. – с.16-18.
3.
Ігри на початковому
етапі/ Н. Гриценко// Англійська мова та культура - №6 (534), 2011. – с.4.
4.
Розвиток
пізнавальної активності молодших школярів на уроках англійської мови/ С.
Каруцяк // Англійська мова та культура - №18 (546), 2011. – с.12.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.