Використання засобів наочності на уроках іноземної мови з метою інтенсифікації навчання
Проблема наочності у навчанні іноземних
мов була актуальною в усі часи. На сьогодні розширилася область наочності й
ускладнився її інвентар: від предметів і картинок, жестів і рухів до
відеофільмів і комп'ютерних програм, за допомогою яких викладач моделює
фрагменти об'єктивної дійсності. Загальновідомо, що ефективність навчання
залежить від ступеня залучення до сприйняття всіх органів почуттів людини. Чим
більш різноманітні чуттєві сприйняття навчального матеріалу, тим міцніше він
засвоюється. Ця закономірність знайшла своє вираження в дидактичному принципі
наочності.
При
навчанні іноземної мови наочність є не тільки важливим засобом семантизації, а
й засобом оволодіння ситуативною обумовленістю мови. За допомогою наочності
створюються навчальні ситуації, в яких відпрацьовується усна комунікація і
освоюється таким чином мовна реакція на об'єктивну дійсність і життєві
ситуації.
Таким
чином, наочність у навчанні іноземної мови в практичних цілях допомагає
розкрити зміст висловлювань і моделює життєві ситуації, в яких відбувається
комунікація. Принцип наочності в застосуванні до навчання іноземної мови
виступає у формі ситуативної наочності.
Крім
того, засоби наочності можуть бути використані в якості орієнтовних опор і при
узагальненні мовних явищ, де вони проявляють себе так само, як при навчанні
інших навчальних предметів.
Наочність, як компонент розвитку уваги на уроках
англійської мови
У своїй практиці вчителі англійської мови
прагнуть використовувати наочність як стимулювання процесу засвоєння матеріалу,
як додатковий засіб запам'ятовування і збереження інформації, як яскравий
опорний сигнал, що сприяє розвитку таких здібностей дитини, як уява, зорова та
емоційна пам'ять.
Учитель
може використовувати різні засоби наочності: реальні об'єкти, їх зображення,
моделі досліджуваних об'єктів і явищ.
Наочність
навчання, як дидактичний принцип побудови навчального процесу з опорою на
засоби наочності у процесі навчання мовам може бути використаний і при
викладенні нового матеріалу, і при перевірці засвоєння навчального матеріалу, і
в оформленні навчальних посібників, книжок, карт, схем, таблиць і т. д.
Наочність
у навчанні відноситься до різних видів сприйняття (зоровим, слуховим,
дотикальним та ін.) Жоден з видів наочних посібників не володіє абсолютною
перевагою перед іншими. Нерідко виникає необхідність використовувати різні види
наочних засобів при ознайомленні з одними і тими ж питаннями. Дуже важливо
використовувати наочні засоби цілеспрямовано, не захаращуючи уроки великою
кількістю наочних посібників, бо це заважає учням зосередитися, і обдумати
найбільш суттєві питання.
Основну
трудність при оволодінні іноземною мовою являє вироблення навичок і вмінь
аудіювання та говоріння. Причому, говорінню неможливо навчитися без аудіювання.
Вони разом утворюють один акт усного спілкування. Аудіювання є похідним,
вторинним у процесі комунікації, воно супроводжує говоріння і синхронно йому.
Розвиток навичок аудіювання як виду мовленнєвої діяльності є однією з
самостійних завдань навчання іноземної мови.
Аудіювання
засноване на вмінні, і як будь-вміння воно спирається на певні навички,
головними з яких є:
1)
навички підсвідомого розпізнавання граматичних форм мови на морфологічному та
синтаксичному рівні;
2)
навички безпосереднього розуміння слів і словосполучень;
3)
навички підсвідомого сприйняття звуків, звукосполучень і інтонацій, тобто
звукової сторони мови.
Провідну
роль у розвитку цих навичок відіграють технічні засоби слуховий, зорової та
зорово-слуховий наочності.
Наочність
використовується для того, щоб "перекрити" канал рідної мови і
спонукати учня слухати і говорити іноземною мовою.
Аудіювання,
як і кожен інший вид діяльності, можна розглядати як парну протилежність, тобто
"слухання - аудіювання". При цьому слухання - це сприйняття мовного
матеріалу без вилучення інформації, а аудіювання переслідує цю мету.
Не
потрібно багаторазове сприйняття і відтворення одного і того ж матеріалу. Повне
розуміння мови на слух має здійснюватися цілісно при одноразовому
сприйнятті. Завдання вчителя полягає в тому, щоб навчити розуміння не
окремих слів і фраз, а загального розуміння: про що йде мова, де і коли
відбувається дія, хто його головні учасники, і націлити учнів на сприйняття
тексту в цілому. Однак, таке розуміння можливе лише за наявності в учнів
розвинених до автоматизму в процесі систематичної практики мовних навичок. При
підборі матеріалу важливо враховувати, чи мають учні достатній словниковий
запас для розуміння, і, можливо, адаптувати обраний текст відповідно до рівня
знань учнів. З самого початку слід привчати до сприйняття мовлення в
нормальному темпі і обов'язково використовувати можливість слухати усну мову у
виконанні носіїв мови.
Магнітофонна навчальна запис в даний час
є найпоширенішим засобом слухової наочності. Однак, не слід забувати про певну
обмеженість аудіозаписи, а саме - відсутності зовнішнього боку природної мови:
міміки, жестів, рухів. Більш широкі можливості надають аудіовізуальні засоби:
кіно, навчальне телебачення, відеозапису, які мають великі переваги в
порівнянні з фонозаписом, де відсутність зорової наочності заважають сприйняттю
іноземної мови. Відеофільми, кінофрагменти використовуються з метою
інтенсифікації навчального процесу і надання йому максимальної комунікативної
спрямованості. Вони створюють додатково
мовне середовище і відтворюють мовну ситуацію звуковими і зоровими
засобами. За короткий проміжок часу, відведений на перегляд відеосюжету або відеофрагменту,
учень отримує великий обсяг інформації відразу по двох каналах: зорового і
слухового. Зоровий ряд допомагає краще запам'ятати мовні структури, розширити
вокабуляр і стимулює розвиток мовних навичок і навичок аудіювання.
На
початковому етапі навчання кадри відеосюжету повинні бути однозначні, щоб увагу
учнів сконцентрувати не на самому сюжеті, а на конкретних предметах і
ситуаціях. В міру ускладнення досліджуваного матеріалу ускладнюються і самі
завдання. Вони набувають характер комунікативної спрямованості, наприклад,
переказ фрагмента або розповідь про своє ставлення до побаченого. З'являється
можливість роботи в парах по питально-відповідної системі, що імітує
спілкування і розвиває мовленнєві вміння.
Можна
запропонувати учням наступні завдання:
дати
характеристику персонажів;
визначити
і описати місце і час подій;
відповісти
на питання за змістом;
згрупувати
лексичний матеріал за тематичним принципом;
знайти
і визначити конкретні мовні та лексичні структури;
передати
одну і ту ж думку різними мовними засобами;
назвати
які запам'яталися фрази, вирази, ідіоми;
пояснити
мотиви вчинків дійових осіб;
відтворити
діалог між учасниками;
виступити
в ролі екскурсовода, коментатора, диктора.
Останнє
завдання ідеально для завершального етапу роботи над фільмом або
кинофрагментов, коли демонстрацію можна зробити в німому варіанті. Така робота
доцільна на просунутому етапі навчання для учнів сильного рівня.
Всі
перераховані вище завдання дають можливість перенесення навчального матеріалу в
нову мовну ситуацію.
Говорячи
про роль технічних засобів у навчанні аудіювання, переваги одних і недоліках
інших, можна з упевненістю сказати, що жодне з них, взяте окремо, не може
повністю забезпечити успіх навчання, і тільки правильне їх поєднання, що
відповідає особливостям досліджуваного питання й пізнавальної діяльності учнів,
дає можливість досягти оптимальних результатів.
Починати
навчання аудіювання слід з таких вправ, коли учні не тільки чують, але і бачать
мовця. На початковому етапі вони націлюють на повторення почутого, а не на
перевірку розуміння. Не завжди обов'язково вимагати відповідну реакцію. Це
навіть може іноді перешкодити навчання аудіювання - учень буде намагатися
обдумати відповідь замість аналізу почутого і більш глибокого його розуміння.
Відтворення мови - це вже кінцевий результат, тому що говоріння є найскладнішим
аспектом мови. Хороший результат дають вправи у слуханні з метою впізнавання,
розрізнення, зіставлення.
Наприклад:
прослухай скоромовку і скажи, скільки ти почув слів, що починаються зі звуку
[t]:
Never
trouble trouble till trouble troubles you,
It
only doubles trouble and troubles others too.
Або
вправи на розрізнення довготи звуків: [i] [i:]
Або:
прослухай ряд слів і назви номери тих, в яких є звук [e]:
bad,
Ted, mat, sad, bear, red, fat, bed, Fred, cat, bed.
На
цьому етапі обов'язково включення вправ, що розвивають слух і вимову,
наприклад, такі, в яких потрібно прослухати і вибрати правильну відповідь на
запитання чи висловлювання з двох або декількох варіантів.
Аудіювання
діалогів необхідно включати з перших етапів навчання. Вони містять всі типи
пропозицій: запитання, відповіді, накази, прохання, поради і є зразком живої
повсякденної мови. Діалоги мають на меті в розмовній формі дати зразок
лексичних та граматичних моделей. Добре складений діалог служить ілюстрацією
мовних структур, а також включає матеріал країнознавчого характеру.
Спочатку
діалоги невеликі за обсягом з основним акцентом на відтворення, тобто
обговорювання за диктором. Поступово вводяться діалоги з записом природних,
живих, справжніх розмов з включенням повторів, вигуків, скорочень, можливих у
реальній бесіді пауз і затримок і в супроводі природних шумів. Завершальним
етапом роботи над діалогом є його інсценування та презентація.
Проте,
слід пам'ятати, що навчальні діалоги все-таки відрізняються від природних
розмов і бесід, де можуть виникнути непередбачені повороти, де говорять можуть
перебивати один одного або раптово змінити тему розмови або ж у розмову можуть
вклинитися інші люди.
Отже,
завдання для розвитку навичок аудіювання різні на різних етапах навчання. Вони
залежать від поставлених вчителем навчальних завдань і ускладнюються в міру
ускладнення досліджуваного матеріалу.
Щоб
цей вид навчання був цікавий учням або не надокучив їм, вчителю необхідно
максимально урізноманітнити завдання як для аудіювання, так і види контролю
розуміння.
На
початковому етапі контроль за допомогою картинок, карток, у вигляді виконання
прохань і команд, сприймається учнями як гра, наприклад, вибрати картинку,
відповідну почутому коротким оповіданням або діалогу.
Або:
знайти
подібності та відмінності між картинкою і почутим;
виконати
певні дії або команди, записані на аудіоплівку;
завдання
на впізнавання граматичних структур: прослухай пропозиції і назви номери
пропозицій, відповідних вивченому граматичному матеріалу.
Такі
завдання та види контролю сприймаються учнями як гра, а складну роботу над
розвитком навичок аудіювання роблять цікавим, яскравим, що запам'ятовується.
На
початковому етапі навчання імітаційні вправи "слухай і повторюй"
зберігаються з метою вдосконалення навичок вимови та інтонації. Цікаві завдання
вибіркового характеру: вибери правильний варіант відповіді з 2-3
запропонованих, а також завдання на розширює повторення, так зване
"збільшення ланцюжка"
Listen
and repeat:
a
book;
an
interesting book;
to
read an interesting book;
like
to read an interesting book with friends;
sisters
like to read an interesting book with friends;
two
sisters like to read an interesting book with friends;
two
sisters like to read an interesting book with friends in the evening.
Такі
вправи тренують пам'ять, допомагають запам'ятовувати все більш довгі речення.
Включаються
вправи, що тренують мовні моделі:
символи
вправи, де елемент підстановки дається у вигляді підказки і є опора на текст,
таблицю, схему або є список слів і словосполучень для підстановки.
трансформаційні
вправи, які активізують активність учнів і необхідні для вироблення автоматизму
в процесі промовляння.
Наприклад,
вивчивши даний завершене час, можна дати таку вправу:
Вислухай
прохання і скажи, що ти це вже зробив. Дається зразок:
-
Please, do your homework.
-
But I have already done it.
Так
можна відтренувати будь граматичний і лексичний матеріал:
Вчитель:
She is so beautiful!
Учень:
Yes, she is so beautiful!
-
Вправи на з'єднання 2-х і більше моделей, наприклад, учень прослуховує два
прості пропозиції і виконує завдання з'єднати їх в одне складнопідрядне з
допомогою союзного слова.
Запис:
because I didn't write a letter. I was short of time
Учень
(в паузі): I didn't write a letter because I was short of time.
-
Диференційовані вправи, які складаються за принципом протиставлення лексичних
та граматичних структур.
Наприклад,
протиставлення позитивної та негативної форми в теперішньому тривалому часі.
Вчитель:
Olga is reading a book now. And you?
Учень:
I am not reading a book now.
Учитель
повинен пам'ятати, що кожної вправи на аудіювання повинна передувати чітка
докладна інструкція - завдання по його виконанню. Завдання повинно бути
конкретним, зрозумілим, доступним і дано в усній або письмовій формі.
Тексти
для аудіювання підбираються тільки на вивченому матеріалі і можуть включати
лише невелика кількість незнайомих слів з метою розвитку мовної здогадки.
Технічні засоби можуть виступати не тільки
в ролі навчання аудіювання, але і як засіб контролю. Вони допомагають за
мінімальний час проконтролювати великий обсяг мовного матеріалу. Завдання по
формі можуть збігатися із завданнями для навчання аудіювання, але мета
змінюється; змінюється і форма перевірки. Вона може бути в письмовій формі
(наприклад: прослухай і вибери правильну відповідь з ряду даних або прослухай і
дослівно розшифруй фонозапісь діалогу, уривка тексту) і в усній формі, коли,
наприклад, учням пропонується записати свої висловлювання на касету або
начитати на плівку уривок тексту для контролю техніки читання. Письмова мова
може контролюватися за допомогою аудіозапису диктантів, викладів, письмових
перекладів.
У 8-14 років у школярів інтенсивно
формується їх самосвідомість, інтелект, розширюються кругозір і досвід. У цьому
віці вдосконалюються всі психічні процеси: мислення, пам'ять, увагу. Підлітки
перестають бути досить уважними, погано слухають на уроці вчителя.
Застосування
наочності допомагає організувати діяльність учнів так, щоб їхня увага була
стійкою і зосередженою. Цінність чуттєво-наочного піднесення матеріалу полягає
в тому, що воно мобілізує психічну активність учнів: викликає інтерес до занять
іноземною мовою, знижує втому ...
Малюнки, фотографії, схеми, таблиці,
картинки є зовнішнім виглядом наочності. Існує і наочність внутрішня, яка
випливає з конкретного контексту, безпосереднього мовного оточення. Наочність є
прояв психічних образів цих предметів, зображених на фотографіях, малюнках і
т.д. Коли говорять про наочності, то мають на увазі образи цих предметів.
Яскрава наочність створює уявлення про живих образах, викликає відповідні
асоціації, оскільки сприйняття наочності надає емоційний вплив на учня.
Існує
слухова, зорова і предметна наочність. Використання предметної наочності сприяє
розвитку мислення іноземною мовою.
Наприклад,
використовуючи картини на уроках, можна помітити, що діти швидше засвоюють ті
чи інші явища, більш активно ведуть себе на уроках. Картина завжди вносить
пожвавлення в урок. Діти з цікавістю слухають розповідь по картинці, яка
допомагає їм зрозуміти сенс іноземної мови, вони самі загоряються бажанням
висловитися або відповісти на питання за змістом картини.
Для
введення прийменників місця можна використовувати іграшку. За її розташуванню
діти здогадуються про переведення прийменників. Після цього закріплюємо ці
прийменники в словосполученнях і реченнях, описуємо картинки. У даному випадку
предметна наочність сприяє встановленню зв'язку слова з поданням.
При
поясненні матеріалу можна розміщувати на дошці картки з новими словами, а поряд
з ними відповідні картинки. Учні читають слова і за картинкою здогадуються про
їх значення. Користуючись картинками, ми змушуємо учнів працювати і активізуємо
їх моторну пам'ять.
Також
бажано використовувати принцип наочності і на початковому етапі уроку (у
фонетичній зарядці). Наприклад, при роботі з віршами учні мають можливість
наочно уявити, про що йде мова. Крім віршів, можна проводити ігри, мета яких -
перевірити на скільки добре учні знають слова і можуть складати з ними речення.
Для ігор лунають листки з зображенням маленьких картинок, розміщених так, що
нове слово починається з останньої букви попереднього слова. Також можна
роздати картинки, під якими написані слова, завдання учнів скласти якомога
більше пропозицій з цими словами.
Стосовно до комп'ютерного навчання,
принцип наочності, званий також "інтерактивної наочністю" відіграє
дуже важливу роль. Якщо в традиційному розумінні наочність це, перш за все
ілюстративна компонента, забезпечення потреби учня побачити в будь-якій формі
предмет або явище, то в комп'ютерному навчанні наочність дозволяє побачити те,
що не завжди можливо в реальному житті навіть за допомогою самих чутливих і
точних приладів. Не слід випускати з уваги, що комп'ютер дозволяє учню не
тільки читати, але й слухати, дивитися відео, а також активно впливати на те,
що відбувається за допомогою натискання різних клавіш або управління мишею.
Комп'ютерні
навчальні системи також називають інтерактивними (діалоговими) - це форма
спілкування, характерними особливостями якого є змішана людино-машинна
ініціатива, передбачення намірів користувача і можливість співпраці з системою.
Традиційні уроки по природі своїй є пасивною формою навчання. Оскільки
співвідношення між кількістю учнів і кількістю викладачів може бути досить
велика, у викладача мало можливостей взаємодіяти з кожним учнем і учень боязкий
і сором'язливий найчастіше залишається без уваги. Навчання за допомогою
комп'ютерів, навпаки, передбачає обов'язкове взаємодія кожного учня з системою
з метою засвоєння уроку: це робиться натисканням клавіш для переходу до іншого
вікна, за допомогою відповідей на питання і т. п.
Ефективне
подання уроків на екрані є одним з центральних питань комп'ютерного навчання.
Тести з альтернативним вибором відповідей по пройдених тем курсу англійської
мови з малюнками, графіками і автоматичним вибором балів за правильні відповіді
по даному тесту. Слід зазначити, що застосування комп'ютерних
програм-тренажерів помітно підвищує інтерес до предмета. Крім цього
розвивається навик до самооцінки - з комп'ютером сперечатися за оцінку марно.
Розвиток
пам'яті дитини. Не можна не згадати і про те, що заняття на комп'ютері є
відмінним стимулом для розвитку пам'яті дитини, оптимізації та прискорення
мислення. Адже в комп'ютерних іграх необхідно запам'ятовувати рівні, імена героїв,
орієнтуватися по карті і швидко приймати рішення. Дитина не тільки добре
запам'ятовує, а й запам'ятовує осмислено і надовго. Комп'ютер розвиває довільну
пам'ять і увагу, формують пізнавальну мотивацію.
Учню
складніше відволіктися. При отриманні інформації за допомогою і слуху, і зору,
кого навчають складніше відволіктися. У самому справі. Якщо людина зосереджено
слухає голос або музику, то відвернути його стороннім звуком складніше, а
візуальним ефектом (наприклад, різким рухом або перепадом освітленості) легше.
І, навпаки, для глядача німого кіно чи читача - звук буде більш сильним
відволікаючим чинником. Таким чином, при комплексному сприйнятті відволіктися
складніше, значить, процес навчання буде проходити більш ефективно.
В
останні роки, з'явилася велика кількість навчальних програм з іноземних мов.
Вони не тільки дозволяють читати текст зі всілякими прикладами, але і дозволять
інтегрувати в собі такий класичний метод, як аудіювання. Більш того, учень при
цьому не скутий темпом класу і вчителі, а може сам в інтерактивному режимі
прослухати необхідний фрагмент тексту довільну кількість разів. Деякі з
подібних програм дозволяють навіть контролювати вимову учня.
Вивчення
англійської мови за допомогою комп'ютерних програм викликає величезний інтерес
в учнів школи. Учнів приваблює цей вид роботи. На уроці діти активні. Кожен
учень, навіть слабкий, проявляє свої вміння та здібності.
Мультимедійний
курс англійської мови - це відеоролики, цікаві, захоплюючі завдання, спрямовані
на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, розвиток
навичок монологічного та діалогічного мовлення, розвиток граматичних та
лексичних навичок. Ігри спрямовані на досягнення тільки позитивного результату!
Особливу увагу можна приділити дітям, які відстають у навчанні. Азарт змагання
змушує домагатися кращих результатів. Робота на комп'ютері викликає у цих учнів
непідробний інтерес, що забезпечує формування позитивної мотивації до навчання
іноземної мови.
Після
проведення таких уроків, приходимо до висновку, що, завдяки використанню
інтерактивного мультимедійного курсу вирішується проблема підвищення якості
навчання.
Мультимедійні
завдання носять різний характер: - натиснути на правильну відповідь; -
заповнити пропуски, таблиці, розгадати кросворди; - знайти слово, (правильна
відповідь); - розташувати предмети на картинці; - з'єднати точки, відповісти на
запитання; - знайти слова, які відповідають картинок ; - прочитати слова і
вказати на предмет; - прослухати і заспівати пісеньку; - прослухати текст і
вибрати правильну відповідь на запитання; - надрукувати слово, фразу,
пропозиція.
Електронні
видання навчального призначення, володіючи усіма особливостями паперових
видань, мають ряд позитивних відмінностей і переваг. Зокрема: компактність
зберігання в пам'яті комп'ютера, диску чи інших цифрових носіях, мобільність,
можливість оперативного внесення змін і доповнень, зручність пересилання по
електронній пошті і передачу однокласникам.
Відомо,
що вчитель у процесі своєї роботи повинен не тільки передавати учням певний обсяг
інформації, але і прагнути сформувати у своїх підопічних потребу самостійно
здобувати знання, застосовуючи різні засоби. Чим краще організована самостійна
пізнавальна активність учнів, тим ефективніше і якісніше проходить навчання.
Комп'ютер дозволяє підвищити самостійність роботи учнів не тільки в аудиторії,
але і в домашніх умовах, що необхідно для більш успішного перекладу знань
ззовні у внутрішнє надбання школяра.
Використання Інтернету на уроках іноземної мови
Інтернет
створює унікальні можливості для вивчення іноземної мови, він створює природне
мовне середовище. Спочатку згадаємо особливості предмета "іноземна
мова". Основна мета - формування комунікативної компетенції, яка
передбачає формування здатності до міжкультурної взаємодії. У наш час саме ця
мета є найбільш затребуваною учнями. Слід мати на увазі ще одну особливість
предмета "іноземна мова". Навчати мовленнєвої діяльності можна лише в
спілкуванні, живому спілкуванні.
Готуючись
до чергового уроку, вчителю важливо мати на увазі дидактичні властивості і
функції кожного з відбираються засобів навчання, чітко уявляючи собі, для
вирішення якої методичної задачі той чи інший засіб навчання може виявитися
найбільш ефективним. Якщо мати на увазі предмет нашого обговорення - Інтернет,
то також важливо визначитися, з якою метою ми збираємося використовувати його
можливості і ресурси.
Наприклад:
для
включення матеріалів мережі в зміст уроку;
для
самостійного пошуку інформації учнів в рамках роботи над проектом;
для
ліквідації прогалин у знаннях.
Використовуючи
інформаційні ресурси мережі Інтернет, можна, інтегруючи їх у навчальний процес,
більш ефективно вирішувати цілий ряд дидактичних завдань на уроці:
удосконалювати
вміння аудіювання на основі автентичних звукових текстів мережі Інтернет;
поповнювати
словниковий запас, як активної, так і пасивної лексикою сучасної мови;
формувати
стійку мотивацію іншомовної діяльності.
Включення
матеріалів мережі в зміст уроку дозволяє учням краще зрозуміти життя на нашій
планеті, брати участь у спільних дослідницьких, наукових і творчих проектах,
розвивати допитливість і майстерність.
Список використаної літератури
1. А. А. Леонтьєв "Мова і мовленнєва діяльність у
загальної та педагогічної психології" Москва - Воронеж, 2004, с.309.
2. Архангельський А. С. Навчання - головна мінлива шкала
оцінок, градації контингенту і функції оцінювання вчителя - М.: Знання, 1985. -
102 с.
3. Гальскова Н.Д., Гез Н.І. Теорія навчання іноземних мов:
лінгводидактики та методика: Учеб. посібник для студ. лінгв. ун-тов і фак. ін.
яз. вищ. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр «Академія», 2004.
4. Кочергін О. М. Моделювання мислення - М.: Політвидав,
1969.
5. Нові педагогічні та інформаційні технології / За ред.
Е.С.Полат-М., 1999.
6. Пасів Е. С. Основні питання навчання іноземної мови -
Воронеж: Воронезький держ. пед. інститут, 1974. - 164 c.
7. Пасів Є.І. Урок іноземної мови в середній школі. - М.,
1988.
8. Полат Е. С. Інтернет на уроках іноземної мови. / / ИЯШ.
2001, № 2. С. 14 - 19.
9. Страхов І. В. Виховання уваги у школярів. М.: Валдос, 2002.
10.
Фрідман, А. М.
Наочність та моделювання в навчанні - М.: Знание, 1984. -80 C.
11.
Шахмаєв Н. М.
Технічні засоби навчання. - М.: Просвещение, 2001.
12.
Шехтер І. Ю.
Комплексне застосування технічних засобів при навчанні іноземної мови. М.:
Академія, 1999.
